Цей напій з неповторним ароматом і різноманітними смаками існує стільки, скільки й цивілізоване людство. Його п’ють для задоволення і здоров’я, він є головним атрибутом святкового столу і гарантією гарного настрою.
Це вино! Червоне, біле, рожеве, ігристе, сухе, напівсолодке, десертне… З ним пов’язане перше чудо Ісуса Христа, який на весіллі перетворив воду на вино, явивши учням Свою славу. Магічна дія на людину цього напою дві тисячі років тому породила фразу «In vino veritas», що означає «Істина в вині». Його називали «молоком Венери», вважали найздоровішим і найбільш гігієнічним за умови, якщо вживати в міру – пише газета «Новий погляд+», передає Район.Шацьк.
Колись це був напій аристократів, але віддавна став доступним для всіх, улюбленим для багатьох, зі своїми секретами споживання і виготовлення. Поважний довгожитель з Шацька, якому виповнилося 96 років, його почесний мешканець Костянтин Чесноков знає про вино буквально все. Він смакував його в Грузії – найстарішому виноробному регіоні світу, одним з перших у Шацьку почав вирощувати виноград і робити з нього вино. І не лише з нього, а буквально з усіх фруктів-ягід, які ростуть на Поліссі: малини, чорної смородини, вишні, ожини, яблук, аличі. Виготовляв міцні «чоловічі» напої і солодкі «жіночі», вдавалися йому ігристі вина, купаж, кальвадос (яблучний бренді) та інші.
« Певно, десь пів століття тому я вперше приніс додому виноградну лозу і посадив її біля хати. Її дав мені вчитель історії з сільської школи Шацька Василь Наумич. Пам’ятаю, я прийшов до нього, щоб розпитати про якісь історичні факти. Наша розмова закінчилася тим, що він пригостив мене вином власного виробництва і подарував саджанці винограду», – розповідає Костянтин Петрович.
На той час у Шацьку одиниці вирощували цю солодку ягоду. Найбільш популярними сортами були «Ізабелла» і «Лідія». Незважаючи на те, що волинський клімат не дуже сприяв росту і дозріванню теплолюбного винограду, рослина з часом все-таки порадувала шачанина щедрими врожаями. Тоді ж він і почав виготовляти вино.
«Бутлі, пляшки, трубки – цих атрибутів стало так багато в нашому будинку, що мама навіть почала висловлювати невдоволення. Причому булькало по всіх кімнатах не лише восени, коли дозрівав виноград, а й влітку, як тільки з’являлися перші ягоди і фрукти. Більше того, посудини із суслом не мали постійного місця, бо одну потрібно було винести на сонце, іншу занести в приміщення, третю – в льох», – з усмішкою згадує про виноробну справу батька донька Лілія Костянтинівна.
Але глава сім’ї настільки любив справу виготовлення вина, багато читав на цю тему, експериментував, пишався, коли все вдавалося і продукт виходив на славу, що члени родини мусили миритися з незручностями. Костянтину Петровичу найбільше смакує сухе виноградне вино, як, до речі, і доньці Лілії. Воно натуральне, з мінімальним вмістом цукру і цілим букетом корисних для організму речовин, які дивовижно діють на серцево-судинну систему: розширюють судини, знижують рівень холестерину, запобігають розвитку атеросклерозу.
Костянтин Петрович любив спілкуватися з однодумцями-виноробами. Колишній директор Шацького територіального центру Володимир Голядинець (нині покійний) часто приносив на зустріч літніх людей в «Університеті третього віку» вино власного виробництва зі смородини та ожини. Смакували ним, ділилися маленькими секретами спільної справи. Шачанин пригадує також, як гостював у свого друга в Тбілісі і як той образився, коли Костянтин Чесноков відмовився випити з ним пристойний бутель вина!
Скільки ж часу може зберігатися цей напій? Як зазначив Костянтин Петрович, коли продукт чистий, правильно зроблений, то в льоху при постійній температурі – 2-3 роки.
«А от у Вірменії чудодійним вважається саме 7-річне вино. Місцева легенда розповідає про юнака, який їхав до своєї нареченої, але молода жінка перестріла його на дорозі, напоїла цим вином і відтоді він залишився в неї… А знаєте, як Максим Горький описав екскурсію на винно-коньячний завод у Вірменії? «Напевно, легше піднятися на гору Арарат, як вийти з підвалів заводу «Арарат»!»– мій співрозмовник знає багато схожих дивовижних історій.
Ну і як же без рецепта від найповажнішого винороба Шаччини! Чи не найбільше позитивних відгуків він отримав про смак вина з аличі, особливо червоної. Рецепт тут трохи складний. Зібрані ягоди слід добре перем’яти руками, на 3 кг додати 4 л води, 100 г родзинок, перемішати в посудині, накрити її марлею і поставити в темному місці, щоб суміш забродила. Через декілька днів вичавити сік, додати цукор (100 г – на 1 літр), залити його в чистий скляний бутель, заповнивши на ¾ об’єму, і надягнути зверху гумову рукавичку (коли підніметься, її слід проколоти). Поставити вино для бродіння в темне місце, через 4 дні додати ще стільки ж цукру, за тиждень – повторити. Орієнтовно через 2 місяці вино з аличі можна споживати.
Описане – це основа виноробства, насправді ж, зі слів Костянтина Чеснокова, в цій справі дуже багато дрібних, але важливих нюансів, маленьких секретів, які допомагають досягти гарного результату. Скажімо, підготовлений на вино виноград не можна мити, оскільки на шкірці ягід є грибок, який покращує процес бродіння. Майже готовий напій зазвичай є мутним (в ньому залишаються частинки сусла, дріжджів і винного каменю) – щоб його освітлити, додають …збитий у піну білок курячого яйця. Оптимальний вміст цукру в суслі –10-20%, в усіх інших випадках вино бродить погано. В приміщенні, де «грає» напій, не повинно бути різких перепадів температури.
Поважний довгожитель Шацька зараз уже не виготовляє вина, проте ще може похвалитися тогорічними запасами. Одним зі своїх улюблених – виноградним – пригостив і мене. Що сказати?.. Прозоре, легке, янтарного кольору і з неповторним смаком та ароматом! Костянтин Петрович усім радить займатися виноробством. Каже, небагато вклавши, людина зможе отримати смачний натуральний продукт. Адже хороше вино, як правило, коштує досить дорого, а купувати порошковий сурогат – це нонсенс.
Мирослава ЦЮП’ЯХ
