В Україні все частіше почали з’являтися повідомлення про успішні операції з трансплантації органів. За останні два роки українські медики досягнули значного прогресу в цьому питанні. А днями вперше за дуже довгий час провели одразу чотири трансплантації від одного донора. Три операції провели у Ковельському МТМО.
Лікар-хірург вищої категорії, завідувач кардіохірургічного центру Ковельського МТМО Володимир Танський розповів усе про те, що соромилися спитати про трансплантацію, пише Конкурент.
1. Де в Україні беруть органи для пересадки?
Є прижиттєве донорство, а є посмертне. Якщо ми говоримо про трансплантацію серця, всієї печінки, решти органів — ми маємо на увазі посмертне донорство. Така трансплантація можлива при наявності донорської бази. Донорська база є в кожній лікарні, яка має ліцензію на надання медичних послуг. Згідно з законом, кожна лікарня може стати базою забору. Люди можуть прижиттєво виявити бажання у разі своєї смерті подарувати органи іншій людині. Бо трансплантація — це дар.
Якщо говорити про нашу лікарню, то до нас може прийти людина, заповнити відповідні документи, і далі вона буде перебувати у реєстрі прижиттєвих донорів. Тобто, після її загибелі ми зможемо брати органи.
2. Чи достатньо самої письмової згоди людини, щоб після її смерті її органи віддали іншим людям?
Дозвіл на забір органний дають близькі родичі загиблого. Навіть якщо людина при житті дала таку згоди, ми все одно запитуємо у родичів. Це вимога закону. Ми не маємо права вилучати без їх дозволу.
3. Якої складності операції з трансплантації можуть провести у лікарнях України?
Операції проводяться у повному переліку. В Україні виконуються трансплантації серця, нирки, печінки.
4. Що найскладніше пересадити?
Печінку. Це одна із найскладніших і найзатратніших операцій.
5. Чи є якась відповідальність для лікарів за смерть пацієнта під час операції чи за те, що орган не прижився?
Відповідальність є. Це прописано в наказі Кабінету Міністрів України. Наголосити варто і на тому, що існує також відповідальність за відмову надавати високоспеціалізовану допомогу реципієнту. Маю на увазі, є людина, яка вже померла, її життя забезпечує апарат, і лікарі не проводять діагностику смерті мозку. За це в Україні також існує відповідальність.
6. Ринок чорних трансплантологів – як він взагалі може працювати?
Дивіться, є чорні гінекологи, чорні проктологи, чорні стоматологи… А про чорних трансплантологів я жодного разу не чув.
Чим більше лікарів задіяні в процесі діагностики смерті мозку, в процесі самої трансплантації, тим менше таких міфів може існувати. І людина, яка собі може дозволити заплатити, наприклад, сто тисяч доларів за операцію в Туреччині, не буде купувати орган «з гаража». Повинні бути відповідні умови забору, аналізів і зберігання. Тому чорних трансплантологів ніколи не було і не буде. Це все міф, який придумали журналісти.
7. Як зберігають органи?
Їх зберігають у спеціальному розчині. Кожен орган має свою тривалість життя поза організмом. Серце зберігається до п’яти годин, нирка зберігається до доби, печінка зберігається до восьми годин. Якщо за цей час орган не пересадити, це означає, на жаль, що ми його втратили.
8. Що найважче, або неможливо пересадити?
Зараз у світі пересаджують практично все. Кінцівки, обличчя, кишківник, легені. В Україні ще не було виконано жодної трансплантації легенів і кишківника. Однак, був ряд трансплантацій підшлункової залози виконано в Запорізькому центрі трансплантації. Поки в Україні ніде не виконувалося таких складних операцій, як у Запоріжжі.
9. Чи можна пересадити голову?
А що це буде: пересадка голови, чи пересадка тулуба? Такі операції на стадії розробки. Була спроба трансплантації, але вона була невдалою.
10. Які органи найдорожчі?
Органи не продаються у нас. Згідно з постановою Кабінету Міністрів, усю операцію оплачує держава. І у нас хворі, які перебувають у листі очікування, ні за що не платять.
11. Людина може прийти на операцію, так би мовити, «зі своїм» – принести в міні-холодильнику пару свіжих нирок?
Пацієнт може прийти зі своїм родичем, коли це прижиттєва родинна трансплантація частини печінки чи нирки. Але там, де є посмертне донорство, ми забуваємо про родинну трансплантацію. За п’ять років в Україні родинне донорство залишиться в минулому.
12. Чи можна добровільно пожертвувати життєво необхідний орган, як от серце, іншій людині?
Такого не буває.
13. Чи пересаджують очі?
Так. Пересаджують рогівку. В Україні поки не виконують такі операції, але ми до цього готуємося. У нас вже є реципієнти, які очікують на трансплантацію рогівки.
14. Чи можна при трансплантації кінцівок поміняти їх місцями?
Не знаю. Було три вдалі операції у США з пересадки кінцівок, але чи можна міняти їх місцями, покаже час.
15. Що дозволяє, змінює і покращує нова постанова уряду про трансплантацію?
Новий закон – це доповнений закон 1999 року. Була введена додаткова посада «трансплант-координатор». Це людина, яка відповідає за бесіду з родичами донора, за транспортування органів і за контакт з реципієнтами. Також за наявності фінансування трансплантації в Україні люди припинять їздити за кордон, щоб зробити такі операції. Це буде доступно вже у нас.
16. Як формується черга на операцію?
Черга формується з хворих, які потребують трансплантації. Ми дивимося на статус хворого. Чим хворий важчий – тим швидше він потребує трансплантації. Це по-перше. По-друге, ми робимо аналізи, які дають зрозуміти, в якої людини цей орган має шанс прижитися. Таким чином і вибираємо, кому робити операцію. Зараз всі хворі вносяться в Єдину інформаційну систему трансплантації. Вона створена для всієї України. Всі лікарні, які мають ліцензію на проведення таких операцій, підключені до цієї системи.
Лист очікування веде трансплант-координатор. Операція може проходити де завгодно. Хворий може стояти в листу очікування у трьох-чотирьох центрах. Коли ЄДІСТ наповниться, то система сама вибиратиме пару донор-реципієнт. Людський фактор прибирається повністю.
17. Чи можливий обмін органами між людьми різних рас і статей?
Стать для пересадки неважлива. Але якщо дивитися на дослідження світові, європеоїдна раса більш підходить для європеоїдної. Ідеться про гістосумісність між донором і реципієнтом. І представники однієї раси зазвичай мають кращу сумісність, як показують аналізи.
18. Коли людині пересаджують чуже серце, чи змінюється якось її поведінка?
Нічого не змінюється. Душа не лежить в серці. Вона живе в іншому.
