У мережі оприлюднили світлини хорунжого УПА Василя Сарчука, очільника ОУН Берестеччини, на яких він зі своєю дружиною та товаришами по зброї.
Світлини публікуються у фейсбук-групі Історія УПА, — пише Район.Горохів.
Василь Сарчук («Білий», «Горинь», «Яків»), зазначається в коментарі, народився 1922 року в селі Ордів Радехівського району Львівської області.
Як вояк і політвиховник сотні УПА «Кочовики» брав участь у боях на Равщині, Сокальщині, Радехівщині (1944), наскоках на Радехів та Кристинопіль (тепер Червоноград), рейді на Холмщину і Підляшшя (1945). Згодом працював архіварем командира воєнної округи УПА «Буг» (1946) і керував підпіллям ОУН Радехівського району (1947–1949).
Переведений на Волинь, де познайомився з машиністкою і медсестрою Лідією Зубрицькою-«Олею», з якою одружився 28 травня 1951 – за кілька місяців до своєї смерті (загинув же Василь Сарчук у ніч на 30 серпня 1951 в селі Борочиче Горохівського району — у засідці МГБ). 4 грудня того ж року вагітна «Оля» потрапила до рук МГБ, була засуджена до 25 років таборів (згодом термін зменшено до 10 років). 4 травня 1952 в ув’язненні народила сина, названого на честь батька Василем. Він ріс в дитячому будинку, відтак в родичів матері й лише після її звільнення зміг виїхати до неї на заслання. Обоє мешкали в Тюменській області і тільки у 1980-х повернулися на Волинь, в рідне село Ліди Зубрицької – Боголюби під Луцьком. Тут обоє і померли – вже в незалежній Україні. За твердженням родичів, син так і не довідався, ким був його батько, так само як і донька Василя-молодшого, яка залишилася мешкати десь у Сибіру.
До смерті не знав про долю брата Микола Сарчук – також активний учасник визвольної боротьби. Під псевдонімом «Буря» він у 1943 командував зв’язком загону (полку) УПА «Котловина» на Волині (за збігом обставин, там була медсестрою і Ліда Зубрицька). Після поранення повернувся на рідну Радехівщину, де працював у підпіллі районним військовим референтом, організовував і забезпечував сотні УПА.
Його арештували 3 жовтня 1945 у рідному селі й засудили до 15 років каторжних робіт, які згодом замінили на 10 років таборів. Вийшов на волю 7 лютого 1953. Мешкав у Червонограді, брав активну участь у діяльності Братства ОУН-УПА, помер 31 грудня 2009.
