Відомий український телеведучий, автор кулінарних телепроєктів та книги «Смачна країна» Костянтин Грубич побував у Володимирі. 19-го вересня в рамках фестивалю «Смаковиця по-володимирськи» він провів майстер-клас з приготування сіверських млинців, а також відповів на запитання журналістів. Про це пише видання БУГ.
На виступ Костянтина чекали ті, хто полюбляє готувати вдома. Присутні могли скуштувати готові млинці, приготовані під сценою фестивалю.
Про рецепт млинців від Костянтина Грубича – у відео.
Про свої кулінарні телепроєкти та експедиції Грубич розповів журналістам під час пресконференції. Пригадали про його надпопулярне шоу «Не всі вдома». За словами журналістки Віталіни Літвінової, серед кола ЗМІ у Володимирі є клуб фанів шоу.
«Не всі вдома» припинили діяльність у 1999 році, а кулінарні передачі почалися з 2005. Це все випадково. Телебачення я вибирав, але те, що почав працювати у дитячій редакції – також випадково, – розповідає Костянтин Грубич.
“Не всі вдома” – найуспішніший молодіжний проєкт в Україні. Ні до, ні після таке шоу подібних цифр не брало. “Не всі вдома” існувало трохи більше року, але пам’ять по собі лишило. Воно зробило революцію у телебаченні. Але сталася криза і довелося телеканалу обирати, кого скорочувати, а скорочувати довелося багато людей.
“ТСН” запропонувало створити кулінарну програму на національному ґрунті. “Ти весь такий народний, нам здається, що у тебе вийде”, – сказали мені. Мені писати просто сценарії було нудно. Я придумав їздити на батьківщину тих зірок, які приходитимуть до Пономарьова. Ці сюжети з глибинки, вони мали хороший рейтинг і так з’явилася кулінарія в моєму життя. І це скоріше журналістика. Я не кухар.
До слова, коли спілкуєшся готуючи, то люди таке розказують, що просто так би не розповіли. Люди відриваються.
Потім я пішов на інший канал, потім написав книгу “Смачна країна”, а потім відкрив ютуб-канал.
— До того, як опинилися в кулінарних шоу, не готували?
Готував. Моя кухня почалася зі самостійного життя після Полтави. Коли опинився в гуртожитку, то змушений був їсти варити. Потім в армії готував, там була дідовщина і я багато готував. Там я добре натренувався.
— У ваших гастроекспедиціях, яка кухня вас вразила?
Всюди є щось своє. Мене швидше вражають люди, а не кухня. Щоб цікаво було, то їдьте в Карпати. І там по-різному розмовляють. Хоч ти банош і сто разів роби, але всюди цікаво. В Асканії новій цікаво. Там нема нічого, а ми зварили тузлук. Не було, де брати дрова, зварили на кізяках. Вразило мене.
Мацик. Це Шацьк, Камінь-Каширський, Дубровиця. Це коли в міхур сечовий або просто шлунок напихають відбірне м’ясо свинини. Вичавлюють, набивають міхур і воно там в’ялиться пів року. Це мене вразило.
У вас. Був у ресторані Маяк», там сирники смачні. Ніколи не пив сирну каву, а у вас в місті вперше скуштував.
—Яке ваше враження від якості українських продуктів?
Ми дуже багато об’їздили по виробництвах. Багато підприємств відмовляло у зйомці, а це означає, що щось там не так.
Я почав на нову рубрику. «Тіні забутих брендів». Те, що лишається, але не такої якості, як колись було. Наприклад, випуск про гематоген. Наші мами й бабусі, кажуть, що це корисно, а насправді – це фуфломіцин. Наступна буде передача про кільку в томаті. До речі, якщо знайдете там цілу кільку, то відправляйте мені.
Перевага в тому, що ми, українці, вдома готуємо. Не відходьте від плити.
