У Луцьку відкрили кризову кімнату для постраждалих від домашнього насильства. Там можна буде отримати прихисток від кривдників, включаючи перебування разом з дітьми, а також психологічну та юридичну допомогу.
Відбулася подія сьогодні, 20 жовтня. Також організували «круглий стіл» задля обговорення та напрацювань щодо подолання проблеми домашнього насильства.
Заступниця міського голови Ірина Чебелюк зазначила, що сьогодні – особливий день для громади, адже Луцьк взяв участь в унікальному проєкті. Кризова кімната запрацювала в межах проєкту «Трамплін до рівності», за реалізації Луцькою міською радою, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA), БФ «Українська фундація громадського здоров’я», фінансової підтримки Швеції та за сприяння Офісу віцепрем’єрки з питань євроінтеграції та євроатлантичної інтеграції.
«У нас в громаді налагоджена співпраця всіх учасників процесу. Насильство – величезна проблема, про це стали більше говорити. Проблема загострилася у період карантинних обмежень, коли люди були змушені проводити більше часу в чотирьох стінах. Чим далі, тим нам ставало відомо про більше випадків насильства», — поділилася заступниця мера.
Осередок захисту створили з дотриманням міжнародних стандартів, зокрема інклюзивного проживання. Там зробили ремонт, облаштували кімнату меблями та побутовою технікою. Кризова кімната має площу 78,3 «квадрати» і одночасно може прийняти до 6 людей. Приміщення містить дві житлові кімнати, кімнату для приготування їжі, а також кімнату для роботи з психологом, юристом, фахівцем із соціальної роботи. У закладі працюватимуть 4 фахівці із соціальної роботи, які перебуватимуть подобово, відповідно до затверджених графіків. Це дасть можливість поселяти постраждалих осіб у будь-який час доби. Утримуватимуть кімнату в майбутньому за рахунок коштів міського бюджету.
Потрапити у заклад можна буде за скеруванням уповноваженого підрозділу органу Національної поліції і управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради. Строк цілодобового перебування у кризовій кімнаті складає від 10 до 20 діб. Це час для розуміння проблеми та знаходження рішень. За потреби постраждалих можуть влаштувати до притулку чи інших служб.
Право на влаштування до кризової кімнати мають: повнолітня постраждала особа; особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (перебувала) у зареєстрованому шлюбі; дитина у разі її прийняття до кризової кімнати разом з матір’ю або особою, яка її замінює.
Надзвичайний і Повноважний посол Королівства Швеція в Україні пан Тобіас Тиберг відзначив, що дослідження виявили, що приблизно 75 % жінок стикалися з тією чи іншою формою насилля. Ця проблема погіршилася з початком пандемії коронавірусу. Але водночас у цій картині Швеція вбачає певні можливості, зокрема в Україні як і в багатьох інших країнах ставлення до насильства змінюється, переважна більшість людей не згодні з позицією, що це – особиста справа людини, що це – соціальна проблема.
За його словами, міста як от Луцьк, де прийняли рішення подолати проблему домашнього насильства, мають потенціал її подолати за умови рішучості та скоординованості дій всіх служб.
«Наша роль полягає в тому, щоб зробити сталий внесок, щоб подолати проблему. Це допомога у влаштуванні фізичного приміщення, як от кризові кімнати, у вигляді тренінгів. Уряд Швеції визначає ключовим пріорітетом між жінками і чоловіками не лише на рівні домашніх відносин, а й міжнародних. Для мене є великою шаною, коли я можу висловити слова вдячності і захоплення щодо роботи, яку ви здійснюєте в цьому напрямку», — звернувся до присутніх Тобіас Тиберг.
Представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні Хайме Надаль говорить, що протягом першого місяця карантину «гаряча лінія» зареєструвала збільшення кількості дзвінків на 93 % щодо насильства, майже всі вони були від жінок та дівчат. Інколи влада ризикує не помітити чи втратити пріорітет щодо вирішення проблеми через епідеміологічну ситуацію, вважає Хайме Надаль. Існує й економічна необхідність у вирішенні питання домашнього насильства.
Так, 8 із 10 жінок відзначили, що насильство вплинуло негативно на їх професійний розвиток.
«Країна, яка не вирішує проблему домашнього насильства, – це країна, яка не піклується про економічний розвиток та не впливає позитивно на своє майбутнє», — сказав представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.
Начальниця управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ліна Галан наголосила, що з метою гарантування безпеки постраждалих від домашнього насильства та працівників закладу адресу кризової кімнати не розголошують.
