У 2020-му Інформаційне агентство ВолиньPost розповіло читачам історії чималої кількості людей. Чиясь була сумною, чиясь – романтичною, ще чиясь – повчальною, але кожна – унікальна.
У час, коли усі підбивають підсумки і до 2021 року лишаються лічені години, хочемо пригадати історії 10 людей, абсолютно різних за професіями, віком, характерами, але цікавих для нас і нашого читача. Це історії про тих, хто мотивув, ставав прикладом, вражав любов’ю до власної справи.
Михайло Ловга, який щоденно рятує дитячі життя
Михайло Ловга – нейрохірург Волинської обласної дитячої клінічної лікарні. Новина про те, що він власними силами і за допомогою своїх друзів, колективу і благодійників без жодної копійки «державних» грошей облаштував нову операційну, облетіла чимало ЗМІ. Тоді про лікаря, через талант якого до Луцька везуть на складні операції дітей з усієї України, заговорила уся Волинь.
Історію Михайла Ловги, який вражає фанатизмом до своєї роботи та бажанням самовіддано рятувати дітей, можна прочитати за посиланням.
Тетяна Толкаченко, яка ремонтує велосипеди і у свої майже 50 пробігла 70 кілометрів з Луцька до Рівного
«Мене звати Тетяна, мені багато років, моє коріння зі Сходу України, але дім – у Луцьку. Займаюся тим, що працюю у велосипедному магазині і обожнюю ремонтувати»…
Так скромно почалася наша розмова із героїнею матеріалу. Окрім основної роботи, жінка також займається велоспортом, бігає на пікніки в Рівне і підкорює скелі.
Героїня матеріалу – без перебільшення справжній мотиватор і приклад того, що головне – вчасно взяти себе в руки і направити шалену енергію в правильне русло, не здаватися і вірити у власні сили. Аби тоді, коли вам незабаром 50 у паспорті, можна було похизуватися підтягнутим тілом, без проблем пробігати 70 кілометрів, катати нічні велогонки і жити так, як не жили у 25.
Історію Тетяни Толкаченко можна знайти тут.
Варвара Шевчук, потрапити в об’єктив якої, – мрія багатьох
Роботи луцької фотографки Варвари Шевчук легко впізнати з-поміж інших: м’які кольори, ніжні деталі та багато тепла.
Варвара — донька вчительки та священника. Жінка часто знімає фотосесії у стилі «ню» і радіє, що батько досі не зареєстрований в інстаграмі.
Також вона каже, що головний секрет гарної фотографії — це любити людей, яких фотографуєш та вміти знайти у кожному щось прекрасне.
Про її життя і професію – у розповіді самої Варвари.
Артем Шошин, який живе хореографією
Лучанин Артем Шошин – провідний соліст «Київ модерн-балету», викладач-хореограф, неодноразовий учасник та фіналіст шоу «Танцюють всі», зірка сучасного танцювального театру в Україні. Багато хто знає хлопця саме в такому амплуа, але далеко не кожен може здогадатися, скільки випробувань випало на його шляху та скільки сил він втрачав на сцені, травмувався і, незважаючи на жахливий біль, знову посміхався публіці після виступів. Зараз Артему – 29, і він жодного дня не шкодував про те, що колись у свої 16 обрав саме таке майбутнє.
Артист розповів Інформаційному агентству ВолиньPost про свій творчий шлях, шоу «Танцюють всі», бажання жити у мистецтві і створювати власне, про травми і невдачі, про те, як не здатися, йдучи до успіху. Цікавезна розмова – тут.
Іванна Тригоб’юк, яка присвятила життя пшеничному полю
На її яскраво синій сукні – квіти кольору неба, а на столі – рожеві дрібні троянди. Стильна коротка зачіска без жодного натяку на сивину, акуратний легкий макіяж – у свої от-от сімдесят Іванна Василівна Тригоб’юк зачаровує неймовірною енергетикою і якимось особливим шармом.
Час, проведений у спілкуванні з нею, розкриває секрет: ця людина горить любов’ю до всього, що має, – своєї роботи, родини, землі, України! І ця любов – у очах, у розмові, у рухах, у всій Іванні Тригоб’юк.
Іванна Василівна, як кажуть її колеги, «агроном від Бога». Сама ж вона розповідає про себе дуже скромно. Усі до єдиного дні 51 року свого трудового життя вона присвятила одній справі. У її трудовій книжці – єдине за увесь час місце роботи – Волинська філія Українського інституту експертизи сортів рослин, що в селі Звиняче Горохівського району. У різні часи ця установа мала різні назви, але локація і місія Іванни Василівни тут залишалися незмінними. Сортовивчення. Цій справі Іванна Тригоб’юк присвятила життя.
Нині Іванна Василівна – завідувач відділу польових досліджень. Каже, до формулювання цієї посади досі не звикла, бо має її тільки останні декілька років, фактично ж і в душі вона – агроном. Відданий своїй роботі, своїй землі, вщерть наповнений істинною любов’ю до кожного колоска пшениці. Тут – історія про цю любов.
Андрій Присяжнюк, який малює котів
Вуличний художник Андрій Присяжнюк більше відомий за псевдонімом And. Напевно, у Луцьку немає людей, які б не бачили його малюнків на стінах міста.
«Той, що малює котиків», – так характеризує хлопця більшість людей, які мінімально знайомі з його творчістю.
Однак, малюнки котів – це лише розвага для художника. Адже він бере участь у великій кількості стріт-арт фестивалів, очолює вуличну галерею «48», має комерційний проект «Stinopys» та влаштовує для лучан інтерактивні ігри.
Художник розповідає, що графіті – це свобода та самовираження. Однак з роками це мистецтво трансформувалось і молодим художникам потрібно також іти в ногу з часом. Наша розповідь про Андрія – тут.
Євген Нищий, який все життя робить те, що любить
Євген Петрович – бляхар однієї з тепер найвідоміших будівельних компаній Волині «Житлобуд-2». Сам же він свою посаду називає «жестянщик». Каже, так звик. Та й, власне, не надає особливого значення тому, як називають його професію. Головне, каже, відчуває, що то – його: «Якби я міг прожити життя заново, я б обрав те, що маю. Ту саму дружину, бо це – мій подарунок долі. Ту саму роботу, бо все життя роблю те, що люблю»…
Історія про людину, яка відчуває, що проживає життя саме на своєму місці, – за посиланням.
Одуро Єбоа Габріель — африканець, що вперше став представником іноземних студентів у виші Луцька
Нещодавно у Волинському національному університеті імені Лесі Українки вперше обрали студентського представника серед іноземних студентів. Ним став Одуро Єбоа Габріель.
Інформаційне агентство ВолиньPost поспілкувалося із хлопцем про його нове призначення, студентське життя в чужій країні, мовні перепони, расизм та допомогу іншим. Інтерв’ю зі студентом-іноземцем – тут.
Ігор Кучма, який розмальовує тіла
Ігор Кучма прийшов у тату-індустрію в 28 і от вже чотири роки не припиняє розмальовувати тіла. До цього лучанин закінчив художню школу, вивчився на дизайнера інтер’єрів у луцькому «політесі» та працював на цій ниві, зокрема у дизайн-студіях, художником на Волинському телебаченні, дизайнером у компанії «Modern Expo».
«Коли працюєш на когось, тебе все одно обмежують. На той час я одружився і задумався над подальшим розвитком, адже тепер мені треба було прогодувати сім’ю. Напевно, на мій вибір повпливали слова тату-майстра, який набивав мені на 5-му курсі перше татуювання. Він сказав: «Ти гарно малюєш і якщо так навчишся робити тату, будеш одним із кращих майстрів. Це відклалося на рівні підсвідомості», — ділиться Ігор Кучма. Тепер він – власник студії «Krigo tattoo».
Інформаційне агентство ВолиньPost розпитало у майстра та зібрало найцікавіші думки про те, чи є найоптимальніший сезон для тату, які місця найболючіші для малюнків, чи дійсно татуювальники «гребуть гроші лопатами» та на що варто звертати увагу в пошуках «свого» татуювальника. Розмова про це – тут.
Павло Порицький, який перевтілюється у святого Миколая, Діда Мороза і Санта Клауса
Мабуть, його у Луцьку знають всі. Принаймні, усі чули, що є такий театрал Павло Порицький і з-поміж іншого він нещодавно показав загалу виставу-перформанс «Кострубізми. Кумановський» про волинського художника. Бо й сам колись писав картини.
Однак, ще одна іпостась Павла Порицького не така відома публіці, бо вона – казкова. У період новорічно-різдвяних свят чоловік перевтілюється у головного персонажа на кожному дійстві – Миколая, Діда Мороза, Санта Клауса.
Павло Порицький каже, що один побачений у дитинстві момент спонукав його стати актором. І пов’язаний цей момент саме з Новим роком.
Про те, як дарувати дітям і доросли справжню казку і диво, Павло Порицький розповів у нашому інтерв’ю.
Інформаційне агентство ВолиньPost дякує кожному, хто став героями наших публікацій у 2020-му. Сподіваємося, у 2021-му хороших історій про чудових людей буде ще більше! Повідомляйте нам про них, розповідайте нам про себе, а ми розкажемо про це величезній кількості наших читачів!
