Цілодобово на відеоконтролі у волинських лісівників кожен клаптик лісу.
Спекотне літо для лісівників – не пора відпусток і відпочинку, це час проведення необхідних заходів протипожежної безпеки, інформаційно-роз’яснювальної роботи та максимальна мобілізація зусиль.
Про це пише пресслужба Волинського ОУЛМГ
Цього року системи відеоспостереження не лише додавалися, а й осучаснювалися. Камери замінювалися із аналогових та цифрові, якість зображення яких у рази вища.
На протипожежні заходи у держлісгоспах області вже витратили 4 млн грн. Але це виправдано. Лісівники знають, що у випадку пожежі втрати для лісових господарств і держави будуть у рази вищими. Варто пам’ятати також: у вогні гине все живе – тварини, птахи, комахи, плазуни. Не виключені і трагічні наслідки.
Загалом у 24 держлісгоспах області вже облаштували 53 пожежно-спостережних вежі, 41 із них обладнали відеокамерами. Система працює так, що все взаємозв’язано. Радіус дії кожної – в межах 15 кілометрів.
«Спостереження проводять так, щоб одна відеокамера перекривала зони видимості іншої, дублюючи нагляд за кожною ділянкою лісових масивів. Оптика дозволяє максимально приблизити об’єкт. Обслуговує систему оператор у лісництві. Це перший етап спостереження і головний. Наступний пункт, яким посилюється цей пожежний контроль, – лісгосп. І на третьому етапі – контроль за всією областю ведеться в управлінні», – розповідає головний спеціаліст сектору охорони та захисту лісу ВОУЛМГ Петро Романуха, який і веде спостереження за лісами Волині прямо з робочого кабінету.
«Помітивши дим над лісом, черговий лісництва повідомляє у лісгосп та відповідно – в управління. Тоді вже ми встановлюємо масштаби пожежі і визначаємо, які засоби та сили необхідно направити на її локалізацію», – додає Петро Петрович.
Дивитися за насадженнями волинським лісівникам допомагають ще й фотопастки, цілодобове патрулювання мобільних рейдових бригад, небайдужі краяни. Минулого року залучалося й авіапатрулювання.
Все в комплексі – безпека волинських лісів, яких в нашій області – 34% території. Це однозначно чимало. І це ще й який привід для гордості, потенціал та державний ресурс, відповідальність за збереження якого стовідсотково взяли на себе лісівники.
