В недавньому минулому дівчата, готуючись до весілля, вишивали якомога більше рушників.
Причому кожен призначався для певного ритуалу і мав свій символічний орнамент, в якому закладався таємний код на щастя і долю. Подружжя мало зберігати весільні рушники впродовж усього життя. Сьогодні ця традиція поступово відходить. Натомість українська вишивка набуває в сучасному світі іншого сенсу, більш практичного, але, попри це, завжди залишається в тренді.
Про це пише газета «Новий погляд+», передає Район.Шацьк.
Такої думки дотримується та повсякчас її утверджує народна майстриня зі Світязя Катерина Бойко. Як професійна вишивальниця вона знає про рукодільне мистецтво буквально все. Світязянка опанувала десятки технік, зібрала унікальну колекцію виробів, найкращі з яких експонувалися на всеукраїнських виставках і ввійшли до каталогу «Народне мистецтво. Кращий твір року».
«Українська вишивка для мене – це міст, що з’єднує минуле і майбутнє. Щоб він ніколи не зруйнувався, потрібно продовжувати давні традиції. Я вважаю, що вишивка повинна жити, радувати око, приносити естетичну насолоду, а не лежати захованою в бабусиній скрині чи шафі. Тому я зазвичай оздоблюю візерунками одяг своїх рідних – чоловіка і маленької донечки, а також власний», – розповідає Катерина.
Вишивати вона вміє з дитячих років – перейняла науку від мами і бабусі, для яких це заняття було одним з найулюбленіших. Після школи виявила бажання вдосконалити свою майстерність, тому вступила до Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю. Шкрібляка (відділ художньої вишивки, моделювання та конструювання одягу), а згодом стала студенткою Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, факультет архітектури, будівництва та декоративно-прикладного мистецтва. Під час навчання Катерина відкрила для себе безмежний світ мистецтва та усвідомила, наскільки відповідальна місія у народних майстрів – плекати тисячолітні традиції.
«Здається, для чого здобувати освіту вишивальниці? Адже в цій справі усе просто: є тканина, нитки, голка – оздоблюй. Насправді ж навички, які я опанувала в дитинстві, гаптуючи простенькі серветки, були лише маленькою часточкою великого досвіду нанесення візерунків на полотно. Виявилося, що в світі існує понад 100 технік вишивання і така ж кількість способів створення хрестика!» – зазначає майстриня.
Здобуваючи знання в коледжі та університеті, Катерина навчилася гармонійно поєднувати матеріал, техніку, орнамент та кольори. Виготовила десятки робіт: серветки, рушники, фартухи, сорочки, сукні. Як одна з найбільш сумлінних і здібних студенток вона з року в рік представляла свої роботи на всеукраїнських і регіональних виставках. Головною ж вважає спільну персональну «Дебют», яка відбулася в Чернівцях у 2018-у. На ній експонувалися вишиті вироби світязянки, різьба по дереву її чоловіка Мирослава Бойка та роботи двох їхніх друзів.
У кожному новому виробі Катерина старається поєднати старовинні орнаменти та свій авторський стиль. Каже, в неї немає улюбленого творіння, бо в кожному, без винятку, є часточка душі. Власноруч зшитий та оздоблений сарафан для донечки Євдокії, сімейний набір (family look), в який входять три вишитих предмети одягу; жіночі й чоловічі сорочки, блузи – в цих виробах найрізноманітніші техніки, стилі, гармонійне поєднання кольорів. Донька швидко росте, тому потрібно постійно поновлювати її гардероб. От мама і мережить! До кожного дня народження дівчинки з’являється новенький вишитий одяг.
Однією з головних своїх робіт Катерина Бойко вважає обрядового рушника, над яким зараз працює. Його довжина – 2,5 метри, ширина – 50 сантиметрів. На полотні – мінімум кольорів і напрочуд ніжні візерунки мережки, вишиті білими нитками. Майстриня створює цей рушник зумисне для показів, бо, незважаючи на два роки перерви, планує продовжувати виставкову діяльність.
Чудово підходить до вишиванки етнонамисто, або криза – традиційна українська прикраса з бісеру. Ці вироби також є в колекції світязянки. Яскраві, з етнічними нотками, колись вони використовувалися як обереги, а зараз є гарним атрибутом і повсякденного стилю, і сценічного образу.
Нещодавно маленька Дуся надихнула маму на ще один вид творчості – в’язання гачком м’яких іграшок. Щойно дівчинка побачила чудернацьких кольорових звірят, стильних лялечок, як вони стали її улюбленими.
«Ці іграшки не просто привабливі, яскраві, м’якенькі, вони мають для дитини особливе значення, бо розвивають тактильну чутливість. А це позитивно впливає на розвиток її мови, покращує пам’ять, концентрацію, увагу. Мої вироби екологічно безпечні, наповнені гіпоалергенним холофайбером. Їх вподобала не лише моя донька, а й інші малюки, тому зараз я виготовляю ці іграшки на замовлення для своїх клієнтів», – розповідає майстриня.
Мистецтво Катерини Бойко – споконвічне і водночас молоде та сучасне. Вона творить його професійно, у всеозброєнні знань і навичок, поєднуючи багатовікові напрацювання людства і власні ідеї. Оточує рукодільними виробами свій побут, прикрашає ними предмети домашнього вжитку, поповнює сімейний гардероб і вірить, що в них – сила, енергія і самобутність.
